В центрі села Високі Байраки, напроти школи, знаходиться наш православний храм, історія якого вже сягнула за сотню років.
Наш храм був побудований із цегли за типовим проектом у формі хреста. До сьогодні нам вдалося знайти лише одне фото того первозданого вигляду церкви, якою вона була раніше. Тому що сьогодні тієї окраси храму вже, на жаль, нема. При вході над притвором була висока дзвіниця, а далі, над центральною частиною храму, височів великий купол з хрестом. І купол і дзвіницю було знесено у 60ті роки радянською владою. А храм був перетворений на клуб.
Цікаво що перший храм у селі був дерев’яний, на честь Святої мучениці Катерини. І побудований ще в 1787 році на кошти майора Грудницького. Більше ста років у цьому храмі молились жителі села. Але від віку він зробився не придатним для подальшого використання. А самі мешканці села були не в змозі побудувати новий храм.
Але на щастя (як пишеться у Херсонських Єпархіальних відомостях за 1895р) у селі Високі Байраки оселився на початку 1893 року землевласник Олександр Костянтинович Шишкін. Дядя якого, отставний Капітан-Лейтенант Олександр Андрійович Шишкін, і виявив бажання збудувати новий цегляний храм, який і було закладено у 1893р на честь Святої Великомучениці Катерини. Але за особливим Клопотанням Олександра Андрійовича, у 1895 році храм був освячений на честь Св. Муч. Наталії. В пам’ять про спочилу дружину благодійника Наталію.
Вже через два роки храм був побудований. І ось, 27 серпня 1895р. (за старим стилем) з благословення Високопресвященаго Іустина, Архиєпископа Херсоно-Одеської єпархії, храм був освячений благочинним 4го округу Олександрійського повіту, священиком Гавриїлом Сорокіним, в співслужінні шести окружних священиків, і одного диякона.
То який же наш храм сьогодні і чому він втратив первісний вигляд?
На жаль, сьогодні ми не в змозі побачити ні купола, ні дзвіниці. 9 березня 1961 року постановою ради в справах Релігії, Православна релігійна громада села Високі Байраки була знята з реєстрації. Після цього купол та дзвіницю, розтягнувши тросами бульдозерів, знесли комсомольські активісти. Потім із цієї цегли з лівого боку був прибудований кінозал, а в самому храмі було створено радянський будинок культури.
Цікава історична деталь: зліва і справа від входу знаходяться високі барельєфні хрести. «Непорядок! Убрать!» – наказав тоді партійний керівник. Спочатку хотіли їх просто збити, що і почали робити. Але на другому ряду враз стало очевидно, що хрест від цього не зникає і так само виділяється, оскільки ідеально гладко збити цеглу не можливо. І тоді керівництву прийшла на думку ідея їх просто прикрити.
А прикрили величезними щитами з портретами Маркса та Енгельса. Потім вже при Хрущові пріоритети дещо змінились і портрети замінили на радянські агітплакати щодо розвитку сільського господарства.
Позаду вівтаря колись було 5 могил. Відомо, що одна з них належала священнику Леонтію Кедрову. Його було вбито приблизно в 30-х роках і невідомо за що. Вбивцю тоді не шукали, оскільки був час Голодомору та репресій, та й, особливо, ніхто не жалів якогось там попа. Ці могили в ті ж хрущовські часи були зриті тими ж бульдозерами, що і руйнували храм.
Ще довгою була історія храму під іншою маскою, аж поки 26 лютого 1996 року будівля була знята з балансу колгоспу і її передали щойно створеній Релігійній громаді.
Щороку 8 вересня наш храм відмічає своє храмове свято. Це день пам’яті святих мучеників Адріана та Наталії, який постійно збирає велику кількість віруючих з села та інших місць.
Далі буде…
