Великосеверинівська сільська рада

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надає роз’яснення щодо дистанційної праці та гнучких форм організації праці.
30 березня ц.р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 02.04.2020) (далі – Закон). Важливим нововведенням цього Закону є запровадження норм щодо дистанційної праці та гнучких форм організації праці.
Частиною другою статті 60 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру, умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.
Частиною третьою статті 60 КЗпП визначено, що гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Відповідно до частини четвертої статті 60 КЗпП, гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому, може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.
Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (частина п’ята статті 60 КЗпП).
При цьому, застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників (частина шоста статті 60 КЗпП).
Виходячи з вищенаведеного, та з метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції, збереження життя, здоров’я і забезпечення безпеки працівників та оточуючих людей, зниження ризику зараження у зв’язку з одночасним скупченням великої кількості осіб на місцях зупинки автотранспорту, та пом’якшення економічних наслідків, спричинених карантином, пропонуємо:
1) розробити та запровадити графік роботи підприємств, установ, організацій (далі – підприємств), який передбачатиме різний час початку (закінчення) робіт на таких підприємствах, умовно поділивши їх на декілька груп в залежності від їх територіального розміщення, галузевої належності (наприклад, текстильні з 06 до 15 години, металургійні з 11 до 20 години), тощо;
2) розробити (скорегувати) маршрути руху громадського транспорту, з урахуванням затвердженого графіку роботи підприємств, для забезпечення можливості переміщення працівників до місця роботи та в зворотньому напрямку.
Дані заходи дозволять розвантажити маршрути громадського транспорту в «пікові» години роботи (вранці та ввечері), а також зменшать одночасну концентрацію людей на місцях зупинки громадського транспорту, що дозволить знизити ризик зараження таких осіб, та знизить темпи поширення вірусної інфекції COVID-19. Також, дані заходи спростять переміщення працівників до роботи та в зворотньому напрямку, а розведення в часі періодів запуску та припинення роботи різних груп підприємств зменшить навантаження на енергосистему країни, шляхом його зниження в ранкові та вечірні піки.