Про що б ви запитали бійця, який повернувся з «нуля», якби потрапили з ним на зустріч? Які теми були б доречними у такому спілкуванні? І що саме можна говорити вголос захиснику, відповідаючи на запитання із залу? Погодьтеся, на нинішній час воєнного стану тема хоч і актуальна, але дуже чутлива. Особливо, якщо говорити про війну з дітьми.
Переконані в тому, що такі зустрічі потрібні: діти мають послухати, що таке війна, як усе насправді відбувається з уст безпосередніх учасників бойових дій. У дітей важливо формувати доросле ставлення до того, що їх оточує. А зараз їх, як і усіх нас, оточує тема війни.
Така зустріч здобувачів і здобувачок освіти Созонівського ліцею відбулася сьогодні із Денисом Кривенком, нашим земляком, котрий із початку повномасштабного вторгнення рф в Україну став на захист нашої держави.
Захисник перебував у найгарячіших точках боїв на території Луганської, Донецької та Херсонської областей як бойовий парамедик, рятував побратимів, надавав допомогу при пораненнях. Але все змінилося з 3 січня 2023 року, коли ворожий снаряд розірвався поруч із ним… Як казав на зустрічі сам боєць: «Я зрозумів, що втратив обидві ноги і руку. Весь час був у свідомості, відколи побратими наклали турнікети та несли мене 2,5 кілометри до місця евакуації…».
Згодом була реабілітація та адаптація до протезів. Денис не впав у відчай, він соціально активна людина, на нинішній момент працює фахівцем першого контракту, проводить консультації з протезування та реабілітації інших.
А на зустрічі з ним у актовій залі ліцею созонівську учнівську спільноту цікавило все: від наповненості аптечок на бойових, ваги військової амуніції, важливості мотивації та фізичної підготовки до служби у ЗСУ, відчуття побратимства у важких боях – до кадрових рішень влади щодо вищого керівництва ЗСУ, відсутності кваліфікованих військових психологів для реабілітації та прогнозів щодо закінчення війни. Це була справді щира розмова про бої на Бахмутському напрямку, про зміни, які з Денисом відбувалися на війні та після повернення до цивільного життя. Обговорили також ставлення українського суспільства до ветеранів.
Такі зустрічі важливі. Часом це важливо для військових чи ветеранів. Їм потрібно ділитися своїми історіями, розуміти, що їхня важка робота має велику цінність. Адже саме заради дітей вони й перебувають на лінії фронту – щоб діти жили у вільній країні з великими можливостями під мирним небом.
Такий захід зміцнив зв’язок між захисниками та підростаючим поколінням, завдяки чому молодь розуміє важливість професії військового та може оцінити зусилля, спрямовані на збереження нашої незалежності!
Світлана Щербина
