В усьому світі дитина – це майбутнє країни. Багата, міцна, розвинена, могутня країна це та країна, яка дбає про своє майбутнє. Сім’я є одним із найважливіших інститутів соціалізації дитини, фундаментом, де закладаються основи виховання та формується особистість майбутнього члена суспільства. Кожна година, день, рік, які дитина проживає в люблячій родині – це інвестиція в її успішне майбутнє. Родинне оточення та батьківське виховання завжди були й залишаються головним природним середовищем для нормального фізичного, соціального та духовного розвитку дитини в будь-якому суспільстві. Загальна атмосфера в сім’ї, моральний, культурний, освітній рівень батьків, їх ставлення один до одного, життєві принципи здійснюють на дитину неабиякий вплив. Саме виховання в сім’ї та виховання батьків певним чином організовує, упорядковує життя й діяльність дитини, створює спеціальні індивідуальні умови для її розвитку.
На сьогодні сімейне виховання є пріоритетним при вирішенні проблеми розміщення дитини, що залишається без батьківської турботи. Питання забезпечення належного виховання та утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, включаючи створення для цього належного нормативно-правового підґрунтя, продовжує залишатися однією з найактуальніших у сучасній Україні.
Дитина може залишитись без батьківського піклування внаслідок дії різноманітних факторів. Разом з тим, якими ми б не були обставини втрати дитиною батьківського піклування, усі вони мають спільний негативний наслідок – порушується конституційне право дитини на сімейне виховання та батьківське піклування. Єдиною та найкращою формою влаштування долі дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, було й залишається усиновлення, у результаті якого дитина вибуває із системи державної опіки та піклування, позбуваючись статусу дитини-сироти чи такої, що залишилась без батьківського піклування.
Усиновлення є пріоритетною формою влаштування дитини, що передбачає побудову постійних і стабільних відносин між дитиною і батьками. Його метою насамперед є заміна дитині батьків. Така мета відповідає як інтересам дитини, так й інтересам самих усиновлювачів, оскільки вони тим самим задовольняють свою духовну потребу – потребу піклуватися про дитину.
Усиновлення в нинішніх реаліях є прикладом відродження справжніх родинних цінностей та збереження сім’ї, як однієї з головних основ моральності суспільства, прикладом громадянського подвигу, взірцем християнського милосердя і любові до ближнього.
При усиновленні виникає важлива морально-правова установка: довести до свідомості кожного усиновлювача всю ступінь відповідальності й складності завдань, які він покликаний вирішити. Адже від усиновлювача вимагається така свідомість, яка могла б обернути просту прихильність до дитини в батьківську любов. Від поведінки усиновлювачів великою мірою залежить і виховання в дитини правильного і повноцінного світосприйняття, моральних понять і категорій.
Значення інституту усиновлення важко переоцінити. Це така правова форма, яка створює найбільш сприятливі можливості для виховання позбавленої батьківського піклування дитини в сімейній обстановці на тих же умовах, що і для рідних дітей. Оскільки лише в сім’ї дитина зможе відчути справжню підтримку, любов і тепло.
Головним завданням усиновлення є турбота про дітей, які залишилися без піклування батьків, забезпечення стабільних та гармонійних умов життя дитини, подолання процесу соціального відторгнення особи з боку суспільства, залучення її до нормального процесу природного буття, хоча у складі іншої сім’ї та іноді навіть і під іншим іменем.
Усиновлення спрямоване не лише на соціальну адаптацію, але і на професійне орієнтування дітей. Воно допоможе розширенню кола власних можливостей дитини, розкриттю у неї талантів, підліткові – у виборі професії, дасть йому додаткові шанси для самореалізації в суспільстві, спілкування з однолітками, продовження навчання у середніх і вищих навчальних закладах.
Отже, усиновлення є необхідним правовим інститутом, яке допомагає вирішити цілу низку проблем, що існують в державі. 30 вересня в Україні відзначають День усиновлення. Його встановлено «враховуючи суспільну значущість усиновлення в забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім’ї, з метою підтримки та розвитку національного усиновлення» згідно з Указом Президента від 27 листопада 2008 року. З цієї нагоди проведено зустріч з колективом Великосеверинівської загальноосвітньої школи, на якій разом з начальником служби у справах дітей та соціального захисту населення сільської ради Юлією Хайнацькою обговорювалися питання суспільного значення усиновлення в забезпечнні права кожної дитини на виховання в сім’ї.
День усиновлення – свято всіх усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, котрі прийняли до своїх родин дітей, які за різних обставин втратили рідні сім’ї. Тож побажаємо батькам і дітям перш за все міцного здоров’я, віри в добро, натхнення, терпіння і обов’язково любові.
Тетяна Діманова, головний спеціаліст Служби у справах дітей та соціального захисту населення
