Працівник захворів на коронавірус: чи «виробничий» нещасний випадок?
Відповідає Володимир Шапінський експерт з охорони праці, Київ
Роботодавець зобов’язаний створити безпечні умови праці для працівників, зокрема ознайомити їх із загальнодержавними профілактичними заходами, щоб запобігти захворюванню на COVID-19. Ці заходи можна довести до відома працівників розпорядчим документом. Законодавство забороняє роботодавцю проводити будь-які роботи в умовах впливу COVID-19, окрім робіт у закладах охорони здоров’я та біологічних лабораторіях.
Що говорить законодавство
Захворювання внаслідок дії COVID-19 на виробництві підлягає розслідуванню як нещасний випадок, зокрема як гостре професійне захворювання.
Гостре професійне захворювання — захворювання (або смерть), що виникло після однократного, протягом не більше ніж однієї робочої зміни, впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру, зокрема інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання. Про це йдеться у пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженому постановою КМУ від 17.04.2019 № 337 (далі — Порядок № 337).
Проблема розслідування подібних випадків у тому, що середній інкубаційний період коронавірусу — п’ять днів. Такі випадки можна визнати пов’язаними з виробництвом, тільки якщо раптове погіршення стану здоров’я працівника сталося під час виконання трудових обов’язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, що підтверджує медичний висновок. Тобто якщо цей висновок вказує про зв’язок гострого захворювання на COVID-19 потерпілого працівника з умовами праці. Наприклад, якщо підтверджено контакт працівника з хворим на коронавірус на робочому місці протягом однієї робочої зміни. Підстава — підпункт 7 пункту 52 Порядку № 337. За відсутності такого медичного висновку пов’язати подібний нещасний випадок із виробництвом проблематично, адже захворювання на коронавірус можна й отримати вдома, в транспорті, закладі торгівлі та інших місцях за межами робочого місця.
А що з медпрацівниками?
Є професії працівників, діяльність яких пов’язана з можливим контактом з вірусами. Наприклад, це працівники закладів охорони здоров’я, зокрема медичні працівники відділень невідкладної допомоги, амбулаторій інфекційних захворювань, амбулаторій дихальної допомоги, відділень стоматології або кабінетів ендоскопічного обстеження; працівники біологічних лабораторій тощо. Таких працівників роботодавець зобов’язаний безплатно забезпечувати нормативними засобами індивідуального захисту (ЗІЗ).
Медичні працівники повинні виконувати заходи щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, передбачені санітарними нормами та правилами. На це вказує пункт 8.1 розділу VIII Державних санітарних норм і правил «Санітарно-протиепідемічні вимоги до закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу», затверджених наказом МОЗ від 02.04.2013 № 259.
Конкретні ЗІЗ для медичних працівників, які можуть контактувати з хворими на COVID‑19, визначають відповідні нормативні документи чи колективні договори закладів охорони здоров’я. Якщо медичний працівник, якого не забезпечили ЗІЗ, захворів на коронавірус під час виконання функціональних обов’язків, то відповідно до Порядку № 337 за результатами розслідування такий нещасний випадок визнають пов’язаним із виробництвом. Підстава — роботодавець не створив належних умов праці цьому працівникові, зокрема не забезпечив необхідними засобами захисту. В усіх інших випадках захворювання на COVID-19 на виробництві висновок комісії з розслідування має базуватися на відповідному медичному висновку.
