Великосеверинівська сільська рада

Кіровоградського району, Кіровоградської області

(0522) 31-21-22

Зміст

Зв’язки з громадськістю

Як громадяни можуть впливати на владу? Все залежить від нас самих!

Сучасний вітчизняний політичний процес характеризується наявністю певних соціально-політичних, соціально-економічних, інституційних проблем. Актуального значення набувають питання реального втілення ідей демократичного суспільства, в основу якого закладена здатність та можливість населення до суспільної самоорганізації за місцем проживання, що дає можливість самостійно, у межах Конституції і законів, вирішувати питання місцевого значення. Відповідно до Конституції України (ст. 5) у нашій державі народ є єдиним джерелом влади. Конституцією, іншими законами країни передбачено цілий ряд форм як безпосереднього вирішення всім народом (принаймні, його більшістю) або жителями окремих міст,  територіальних громадам найбільш важливих питань (референдуми, вибори), так і форм активного впливу на діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування.

Щодо залучення населення до активної участі у вирішенні питань місцевого значення, важливе місце у системі місцевого самоврядування належить органам самоорганізації населення,  які відповідно до Конституції України (ст. 140, ч. 6), Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” (статті. 1, 14), а також базового Закону „Про органи самоорганізації населення” створюються за ініціативою громадян, об’єднаних проживанням на певній території населеного пункту (будинок, вулиця, квартал, мікро¬район) або жителів окремого села, селища, яке не є адміністративним центром, з дозволу відповідальної сільської, селищної, міської, районної у місті ради. Тобто органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються жителями, які проживають на законних підставах на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення окремих питань місцевого значення. Це будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, районів у містах, сільські, селищні комітети.

Навіщо громадськості потрібні органи самоорганізації? Перш за все задля допомоги задовольнити суспільний інтерес та потреби жителів: дійти до влади зі своїми проблемами та потребами і спробувати вирішити їх; здійснювати громадський контроль за діяльністю влади та інших постачальників різних послуг;  допомогати об’єднуватися у вирішенні спільних проблем за місцем проживання.

Навіщо місцевій владі потрібні органи самоорганізації? Для того, щоб з’ясувати, що найбільше хвилює населення; залучити  додаткові ресурси для вирішення соціальних проблем; подолати недовіру  населення до влади через ефект причетності; об’єднати зусилля з громадою в боротьбі з соціально-безвідповідальним бізнесом та відстоюванні інтересів перед державною владою та політичною кон’юнктурою.

Таким чином,  основними завданнями органів самоорганізації населення є  створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законівУкраїни;  задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про органи самоорганізації населення» обирати і бути обраними до органу самоорганізації населення в порядку, визначеному цим Законом, можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній території.

Які повноваження органу самоорганізації населення?

1) представлення  разом з депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;

2) сприяння додержанню Конституції та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, рішень, прийнятих місцевими референдумами;

3) вносення у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів;

4) організація на добровільних засадах участі населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо; з цією метою можуть створюватися тимчасові або постійні бригади, використовуватися інші форми залучення населення;

5) організація  на добровільних засадах участі населення у здійсненні заходів щодо охорони пам’яток історії та культури, ліквідації наслідків стихійного лиха, будівництві і ремонті шляхів, тротуарів, комунальних мереж, об’єктів загального користування із дотриманням встановленого законодавством порядку проведення таких робіт;

6) здійснення контролю за якістю надаваних громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт;

7) надання  допомоги навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи серед населення, розвитку художньої творчості, фізичної культури і спорту; сприяння збереженню культурної спадщини, традицій народної культури, охороні пам’яток історії та культури, впровадження побут нових обрядів;

8 ) організація допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям загиблих воїнів, партизанів та військовослужбовців, малозабезпеченим та багатодітним сім’ям, а також самотнім громадянам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, вносення пропозиції з цих питань до органів місцевого самоврядування;

9) надання необхідної допомогу органам пожежного нагляду в здійсненні протипожежних заходів, організація вивчення населенням правил пожежної безпеки,  участь у здійсненні громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;

10) сприяння відповідно до законодавства правоохоронним органам у забезпеченні ними охорони громадського порядку;

11) розгляд звернень громадян, ведення прийому громадян;

12) ведення обліку громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення;

13) сприяння депутатам відповідних місцевих рад в організації їх зустрічей з виборцями, прийому громадян і проведенні іншої роботи у виборчих округах;

14) інформування громадян про діяльність органу самоорганізації населення, організація обговорення проектів його рішень з найважливіших питань.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Більш докладну інформацію ви знайдете за посиланням нижче.

Завантажити посібник

Якщо ви небайдужі до життя своєї громади, бачите його проблеми та шляхи їх вирішення,  якщо ви маєте активну громадську позицію –  скористайтеся своїм правом на владу та залучайтеся до вирішення місцевих питань шляхом створення органів самоорганізації населення. Для отримання консультацій звертайтеся до Великосеверинівської  об`єднаної громади.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДО 80-Х РОКОВИН “ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ” В УКРАЇНІ

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Історична довідка

За період «Великого терору» на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).  Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва. Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували. Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський. Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р. Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять». Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо. Розіграні за сценарієм показові процеси проти керівників/очільників партійних та державних осередків у 1937-1938 рр. передбачали не лише усунення чи маргіналізацію рештків старої еліти, але також здійснення впливу на нових висуванців та суспільство загалом. Участь у цих показових процесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва. «Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського  керівництва. 17 листопада 1938 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».

Джерело: http://www.memory.gov.ua

МОВОЮ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ: ГОЛОДНИЙ МОР 1932-1933 РОКІВ
Восени 1929 року листопадовий пленум більшовицької партії взяв курс на суцільну колективізацію сільського господарства. Розпочалась нова доба в історії українського селянина-власника, якому держава диктатури пролетаріату дарувала новий статус кріпака-колгоспника.
Йосип Сталін, який з 1929 року, подолавши внутрішню партійну опозицію, став одноособовим господарем Кремля, завжди вважав, що селянське питання у багатонаціональній імперії, якою на той час був Радянський Союз, є у першу чергу питанням національним. З особливою пересторогою ставився він до українського селянства, котре у добу визвольних змагань 1918-1921 рр. набуло великого досвіду збройної боротьби з владою рад у загонах Н.Махна, Д.Терпила, М.Григор’єва.
Першим кроком до закріпачення українського селянства стала кампанія боротьби з куркулем, тобто селянином-власником, розгорнута з часу закріплення радянської влади в Україні. Відправними положеннями до розуміння суті цієї політики є здійснення розколу українського села, нацьковування сільської бідноти  на селянина-виробника сільськогосподарської продукції. Здійснення «союзу робітничого класу та біднішого селянства» вилилося у створення в 1918-1919 рр. нелегітимних навіть в радянській системі виконавчої влади місцевих організацій: комітетів бідноти та комітетів незаможних селян. У «Тимчасовому положенні про організацію робітничо-селянської влади на місцях», прийнятому Тимчасовим робітничо-селянським урядом України 30 листопада 1918 року, висувалася вимога відновлювати радянську владу на селі у формі комітетів бідноти, створення яких покладалося на місцеві організації КП(б)У.
На комітети незаможних селян (КНС), котрі діяли з 1919 до 1933 року, КП(б)У покладалася особлива місія «ліквідації куркульства як класу» в період масової колективізації сільського господарства.
Діяльність цих класових організацій мала забезпечити усунення з місцевих рад заможного селянина та «середняка», провести більшовизацію їх керівних органів-виконавчих комітетів. Комнезами мали також завдання контролювати хід хлібозаготівлі, створювати так звані «буксирні бригади», спеціальні загони активістів по вилученню хліба та усуспільненню селянського майна.

Окрім КНС до цієї «роботи» залучалися місцеві органи влади та комсомол, які контролювалися повітовими, губернськими партійними комітетами, спеціальними контрольними комісіями КП(б)У. Особливість соціального стану селянства в Україні кінця двадцятих років полягала в тому, що в своїй масі за роки непу воно стало середняцьким. За офіційними статистичними даними ЦСУ СРСР на 1927 р. у республіці було близько 4 % селянських господарств, віднесених до категорії заможних, а в 1929 р., на момент розгортання суцільної колективізації, їх налічувалося лише 1,4 %. Саме на середнє селянство, в основній масі, випали тотальні репресії в період суцільної колективізації, які прикривалися згори удаваною політикою союзу робітничого класу із середняком.

Розкуркулення села розпочалося у березні 1930 року. Воно охопило 309 районів із 581 наявних в Україні. Станом на 10 березня було розкуркулено 61 887 господарств, або 2,5 % від їх загальної кількості. Перша негативна реакція селянства на насилля держави диктатури пролетаріату виявилася очікуваною і мала різні форми: від спроб ухилитися до вступу у колгоспи, до виголошення протесту проти політики більшовиків на селі, організованих збройних виступів проти колективізаторів. Тимчасовий відступ радянської влади на селі від планів тотального усуспільнення господарств навесні 1930 р. змінився новою хвилею репресій. У вересні того ж року ЦК ВКП (б) надіслав до національних республік директивного циркулярного листа під назвою «Про колективізацію». Згідно із закладеними у ньому вказівками Україна мала подвоїти темпи колективізації та завершити її у зернових районах республіки вже у 1931 році.
Виконання державного хлібозаготівельного плану перших років самостійного існування колгоспів виявило загальну тенденцію – вилучення зерна у масових масштабах з метою отримання коштів для проведення надіндустріалізації. Так, якщо у 1930 році збір зерна в СРСР становив 835 млн. цнт, при експорті за кордон 48,4 млн. цнт, то у 1931 – 695 млн. цнт, при експорті 51,8 млн. цнт збіжжя за межі України. Результати такої злочинної політекономії зумовили катастрофічне становище сільського господарства. Взимку 1932-33 рр. багато колгоспів та індивідуальних господарств в Україні залишилися без запасів зерна, посівного матеріалу, фуражного зерна. Примара голодної смерті прийшла в оселі хліборобів.

Дослідження істориків засвідчили, що найбільших втрат від геноциду голодом у 1932-1933 роках зазнали нинішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська і Житомирська області України. Сумна статистика втрат стверджує, що тут загинуло 52,8 % жителів, а смертність у 8-9 разів перевищувала загальноукраїнський рівень. В цілому голодомор охопив усі регіони підрадянської України. Він винищив генофонд землероба. На кращих європейських чорноземах влада виморила голодною смертю мільйони людей.

В державному архіві Кіровоградської області зберігаються документи та різнопланові матеріали, які окреслюють злочинну діяльність органів радянської влади, більшовицьких комітетів на селі, розпачливі звернення селян, котрі втратили найдорожче – родинне гніздо, сім’ю; репортажі газетних шпальт про успіхи колективізації та статті спецкорів і звіти «буксирних бригад» «з фронтів боротьби проти куркульської контрреволюції». Трагедія народу постає в цих матеріалах без одягу та прикрас. Самопожертва задля порятунку сотень наших земляків від голодної смерті ціною власної волі і власного життя і людська байдужість.

 Джерело:http://bobr.kr-admin.gov.ua

Лідери ОТГ: «Не будуть заважати – допомоги просити не будемо»

Реформа децентралізації стала однією з найбільш успішних в державі, це підтверджують перші фінансові результати вже створених на Кіровоградщині об’єднаних територіальних громад. У руках їхніх керівників – всі ключі для подальшого зростання, і, по суті – доля всієї реформи, її остаточні результати.

Допомагати їм готова державна та обласна влада і спеціально створений Центр розвитку місцевого самоврядування. Минулого тижня за його ініціативи представників вже створених ОТГ і тих, хто тільки планує об’єднуватись, зібрали на регіональний форум, у якому взяли участь керівництво області, галузеві експерти, народні депутати. Мета – поділитися досвідом, відповісти на питання, обговорити проблеми та перспективи. – Ми сьогодні слухаємо громади, слухаємо людей, і тих, хто прийняв рішення, і готовий це робити (об’єднуватися, – авт.), ми будемо, безумовно, підтримувати, – зокрема наголосив голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко. Він констатує: реформа зі створення об’єднаних територіальних громад не може відбутися сама по собі, і повинна бути підтримана змінами загальнодержавного рівня – в інфраструктурному будівництві, освіті, охороні здоров’я. Ці зміни сьогодні відбуваються на Кіровоградщині.

– Прийнято рішення про те, що майже 4 мільярди буде виділено на сільську медицину, – зазначив глава області. – Я переконаний в тому, що ми з вами 25 сільських амбулаторій побудуємо – я ще раз підкреслюю, побудуємо, а не відремонтуємо. Ми придбаємо для цих амбулаторій транспорт, придбаємо як медичне, так і комп’ютерне обладнання. Ми за два роки серйозні кошти інвестували в охорону здоров’я 3 рівня, у нас сьогодні є якісна обласна лікарня, якісна дитяча лікарня, значні кошти інвестовані в станцію переливання крові, у нас є госпіталь для учасників антитерористичної операції, кардіоцентр. Нам потрібно всю систему відбудувати. Крім центральних медустанов, в останні роки по всій області ремонтували і переоснащували районні лікарні, 110 медиків отримали житло, відсутність якого часто ставало каменем спотикання для заповнення медичних вакансій на селі. Про подальші зміни в галузі, впровадження яких почнеться з наступного року, говорив нардеп Костянтин Яриніч, який працював на форумі з представниками ОТГ у секції соціально-гуманітарного розвитку. – Уже сьогодні ми з вами повинні зробити величезні кроки – у нас є договірна система відносин між пацієнтом і лікарем, є інше фінансування, яке закладається в обсязі приблизно 14 мільярдів на оплату послуг на первинному рівні надання медичної допомоги, – зокрема зазначив він. Та не медициною єдиною. На територіях створюються повноцінні опорні школи, в яких учитель математики більше не буде читати історію і фізкультуру, за 2016-2017-й придбано 35 шкільних автобусів, щоб сільські діти могли до цих шкіл дістатися безпечно і комфортно. За два останні роки на ремонтах обласних доріг освоєно мільярд тільки державних грошей. У 2018 році, за прогнозами, грошей на дороги буде більше. У свою чергу, лідерам ОТГ, на думку керівника Кіровоградщини, варто починати думати про те, як залучити на свої території приватні інвестиції.

– Щоб рухатися активніше, нам потрібно більше грошей. Їх треба заробити, – зазначив Сергій Кузьменко.

Самі представники громад, у свою чергу, вказують на те, що для залучення до них інвесторів і грошей на розвиток ще треба попрацювати державній владі, перш за все – законодавчій. Так, нещодавно обраний голова Компаніївської ОТГ Олександр Маслюков говорив про необхідність прийняття закону про управління землями – на місцях іноді просто не знають, хто зараз орендує їхні гектари. Є питання і з приводу руху перевантаженого транспорту, який руйнує не тільки свіжовідремонтовані дороги, а й житлові будинки на їхніх узбіччях – громади цю проблему не можуть вирішити на своєму рівні.

Глава Помічнянської ОТГ Микола Антошик з перших днів зіткнувся з неможливістю використання коштів на ремонт приміщень, які залишаються в державній власності. – Треба терміново розробити закон, який дав би можливість буквально протягом місяців нам передати об’єкти. У нас залізничні підприємства, які десятиліттями руйнуються, колишнє приміщення поліції, бригадний будинок вже більше 20 років стоїть у руїнах, недобудований терапевтичний корпус, який свого часу був побудований на 90% готовності, сьогодні вже в руїнах, – зазначив Антошик. Говорили і про необхідність створення на територіях ОТГ свого роду «офшорних зон» з пільговим оподаткуванням, щоб зацікавити інвесторів у створенні нових підприємств саме там – жити в місцевості, де немає роботи, мовляв, ніхто не буде, навіть якщо з лікарнями, школами і дорогами все буде в порядку.  Втім, головну умову успіху сформулювала Наталія Стиркуль, голова Дмитрівської сільради, що у Знам’янському районі – тут вирішили об’єднуватися з сусідньої Макарихою, і чекають призначення перших виборів. На них чекають також у Бережинській та Приютівській громадах в Кіровоградському та Олександрійському районах, розпочато процес об’єднання територій Мар’янівської і Веселівської сільрад, які перебувають зараз в сусідніх районах – Маловисківському та Новомиргородському.

– Шість сіл у нас об’єдналися і створили сильну територіальну громаду. Якщо нам не заважатимуть, то ми і допомоги просити не будемо, – каже Стиркуль.  Просити її дійсно не потрібно – статистика говорить про те, що в створених у 2017 році ОТГ власні доходи бюджетів на одного жителя зросли в порівнянні з минулим роком в середньому в 2,5 рази, а в створених раніше Бобринецькій і Маловисківській громадах – в 3,6 рази. За два останніх роки ОТГ області отримали з державного бюджету понад 54 мільйони на 56 проектів, державна ж субвенція на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад склала в 2017 році більше 19 мільйонів. Крім того, всім 5 бюджетам створених в цьому році ОТГ передбачено цілий ряд дотацій і субвенцій на загальну суму понад 158 мільйонів гривень. Гроші непогані, і те, наскільки ефективно вони будуть використані, залежить тільки від самих територій – на те вона і децентралізація…

Коли верстався номер, у Києві за участю президента України якраз проходив такий же форум, як у нас, тільки загальнонаціональний. Виступаючи перед представниками громад з усієї країни, Петро Порошенко, зокрема, зазначив: якщо в 2014 році власні доходи місцевих бюджетів становили 68 мільярдів гривень, то до кінця поточного року очікується їхнє збільшення до 171 мільярда. – В середині минулого десятиліття традиційно державний бюджет подавався з розрахунком частки місцевих бюджетів менше 30%. У 2015 році ця цифра становила вже 45%. В цьому році ми наблизилися до 50%. Саме такий баланс ми будемо тримати. Децентралізація дозволила почати ремонт і будівництво нових дитячих садків, нових шкіл, нарешті, зробити освітлення в населених пунктах, будувати нові заклади культури, дороги і робити багато інших справ, причому ключова позиція – не потрібно питати дозволу з Києва, не потрібно їздити до Києва з торбою. Ініціативні, рішучі люди, голови та депутати, які мають довіру громад, беруть на себе відповідальність і мають право вирішувати складні питання, – підкреслив президент.

Андрій Трубачев

Джерело:http://www.kirovograd.net