Кажуть, час загоює найболючіші рани, втамовує нестерпний біль. Та знадобиться не одне століття, щоб наша земля загоїла рани після Чорнобильської катастрофи. Чотири букви ЧАЕС стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворючи свої жертви в безпомічних людей.
26 квітня 1986 року о 1.23 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС і сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, порівняно з вибухом ядерної бомби в Хіросімі в 1945 році. Збудована в 1976 році, Чорнобильська АЕС, розташована за 100 км на північ від Києва; вона мала чотири реактори, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії.
Про аварію на АЕС уряд СРСР повідомив наступного дня. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала майже 10 днів, загинуло більше 30 осіб і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Лише через три тижні після аварії за допомогою 4 тисяч тон піску, бору, свинцю і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, та запобігти подальшому забрудненню грунту. З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986 року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, а Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Проте пожежі та аварії, які відбулися у 1991 та в 1996 роках, призвели до зупинення двох реакторів. Коли у 2000 році був зупинений останній, третій реактор, Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
Проходять роки після найдраматичнішої та найважчої катастрофи в сучасній історії, але трагедія навіки оселилась у людських серцях. Масштаби Чорнобильської аварії могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації її наслідків. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконували свій обов’язок і захищали людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації. Їхній подвиг назавжди вписано до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.
З глибокою вдячністю та повагою схилимо голови перед пам’яттю загиблих рятівників, з сумом і болем згадаймо жертв катастрофи та шануймо тих, хто сьогодні серед нас…
