Заклад є опорним закладом області з цивільного захисту (на її базі проводяться навчання ЦЗ для інших шкіл, щороку тут навчають ЦЗ колег, відбуваються практичні показові навчання тощо). – Наше сховище розраховане на більше ніж 390 осіб, – пояснює директор закладу Вадим Коваленко, – і передбачає захист учнів школи та її персоналу.
Заступник директора, начальник штабу ЦЗ Оксана Єфімова пояснює, що на відміну від міста в селі потреба у великих укриттях відсутня. Практично в кожному дворі є погреби, – зауважує вона. – Люди в них можуть дуже швидко сховатися. Для нас головне – зберегти дітей. Також у нас можуть укритися працівники місцевих сільгосппідприємств, старостату й Будинку культури. Вона додає, що школа будувалася одразу зі сховищем, однак його повністю недообладнали – мали бути опалення, водопостачання із санвузлами.
– Але ми власними силами відновили його функціональність, навели лад, – продовжує пані Оксана. – Шику там не побачите, але заховатися і пересидіти загрозу можна тривалий час. Там є вентиляція, світло, два електрогенератори, запасний вихід на випадок обвалу будівлі, лежаки тощо. Спускаємося оглянути сховище. Дорогою до нього Оксана розповідає: у школі є 6 запасних виходів, тож із кожного крила будівлі до підвалу можна дістатися якнайшвидше, тим більше, що кожен учень знає, куди бігти. На вході в сховище пан Вадим демонструє засоби гасіння пожежі й інструменти. Ремонтом і оснащенням займатиметься окрема ланка. Бачимо тут і електрогенератор. Далі – невеличке приміщення начштабу ЦЗ, за ним – місце для медичного пункту. Тут є стіл, на ньому – ліхтар (такий у кожній кімнаті), тонометр, стетоскоп, поряд – ширма, шафка із медзасобами і стос паперових рушників. Дорогою далі спостерігаємо чималі запаси мила, паперових рушників, антисептиків. Ось – величенька кімната для найменших, де лежать іграшки, ілюстровані книжки, конструктори. Поруч умивальники й туалет.
Кінець «подорожі» – найбільше приміщення, по периметру якого прикріплені до стін лежаки. На деяких із них стоять бутлі для води, каремати і спальні мішки. Є столи, є настільні ігри й книги. На одній зі стін приклеєні таблички із написами «4-й клас», «5-й клас» і т.д. Під ними на лежаках – аптечки (одна на клас). Тут же й міні-кухня, де є дещиця харчів першої необхідності й чайник. На ній можна приготувати й простенькі гарячі страви. Заступниця директора зауважує, що тут ще не все, адже речі й продукти, що в підвальних умовах можуть зіпсуватися, перебувають в іншому місці… Словом, автор цих рядків повертався в редакцію приємно вражений.
Джерело: ПЕРША ЕЛЕКТРОННА ГАЗЕТА
