Основний аргумент опонентів другого етапу відкриття ринку землі (підняття лімітів на купівлю землі до 10 тис. га на одного гравця ринку) — це страх того, що землю, яку вони обробляють, викупить якийсь великий агрохолдинг.
Про це розповів аналітик Київської школи економіки (KSE) Роман Нейтер, зазначивши, що це ірраціональний страх.
«По-перше, в обігу за два з половиною роки перебувало лише трохи більше 1% від сільгоспземель. Відтак — навряд чи для малого сільгоспвиробника більш ніж кілька ділянок взагалі будуть підлягати продажу на рік. Про жодну «масовану скупку землі» в таких умовах не йдеться», — пояснив він.
І додав, що другою причиною для такої думки є те, в поточних орендарів є переважне право викупу земель, яке виглядає недооціненим у дискусії.
«Через переважне право землевласник не може продати ділянку без дозволу орендаря. Водночас за результатами мого моделювання переважне право суттєво підвищує ймовірність того, що землю викупить орендар. Навіть якщо аутсайдер без переважного права спробує викупити ділянку — для малого виробника-орендаря ймовірність купівлі ділянки зростає з 23% до 45%, для середнього — з 42% до 65%. Окрім підвищення ймовірності купівлі землі, в середньому переважне право знижує вартість землі на 23%», — уточнив Роман Нейтер.
Він пояснив, що завдяки переважному праву поточний орендар отримує прямі бенефіти під час купівлі землі, яку він обробляє.
«По-третє — я не думаю, що аграрії будуть масовано скуповувати землі, які вони не обробляють. Причина проста: середній розмір проданої земельної ділянки — 2,2 га. Причому зважаючи, що в обігу на рік перебуває близько 0,5% від сільгоспземель в країні, — малоймовірно, що в кожному полі щорічно буде продаватись більш ніж 1-2 ділянки. Якщо ти комерційний сільгоспвиробник тобі немає економічного сенсу обробляти 2 га, ти обробляєш цілі поля», — зазначив фахівець.
І зауважив, що немає особливого сенсу для аграріїв скуповувати землі, які вони не обробляють: вони не зможуть розпочати їх обробіток. А відтак — немає особливого сенсу зазіхати на площі інших аграріїв. «Купувати «чужу» землю в таких умовах можуть лише покупці-інвестори, що не планують обробляти ділянку. Але для них метою є отримання доходу від сдачі землі в оренду, тому зазвичай цю землю продовжує орендувати поточний орендар, а відтак — малий виробник не втрачає свої площі в обробітку», — підсумував експерт.
