Восени дерева скидають свої жовто-багряні шати, вкриваючи землю широко розгорнутим килимом з опалого листя. Проте для господарів цей природний процес – справжня морока, адже опале листя неодмінно слід зібрати і якомога швидше позбутися його. Шукаючи виходу з ситуації, господар, як правило, йде найпростішим шляхом – спалює цей непотріб на власному подвір’ї, або десь поряд.
Доклав зусиль, аби зібрати його, підпалив, і справу зроблено! Та мало хто замислюється над тим, якої шкоди він завдав не лише навколишньому середовищу та оточуючим, а, насамперед, власному здоров’ю. Під час активного спалювання рослинних залишків повітря у місті стає важким і гірким. Складно дихати не лише особам, що мають захворювання дихальних шляхів, а й цілком здоровим людям, оскільки при згорянні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється біля 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук.
В тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопирен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найбільш отруйних для людини речовин. До того ж, на присадибних ділянках рослини нерідко окропляють пестицидами, які також вивільняються у повітря при згорянні листя чи трави. Додаткова проблема полягає в тому, що з листям, як правило, горить і безліч різноманітного сміття, в результаті чого в повітря вивільняється незліченна кількість різноманітних хімічних сполук, які забруднюють атмосферу і є шкідливими для людини. Проникнення їх у наш організм стає причиною дертя в горлі, кашлю.
Та це лише верхівка айсбергу, адже справжня небезпека набагато страшніша і не одразу дає про себе знати. Постійно подразнюваний димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзилліти. З часом таке повільне отруєння організму людини може призвести до найнепередбачуваніших наслідків: стати причиною складних захворювань та навіть загрози життю.
Поряд з тим, залишена напризволяще купа опалого листя, сухих гілок та сміття, що горить, може стати причиною ще більшого лиха, коли вогонь у суху вітряну погоду перекинеться на подвір’я та будинки.
Отже, спалювати чи ні, кожен вирішує на свій розсуд та за дозволом власного сумління, проте, ми закликаємо керуватися здоровим глуздом і бути відповідальними за свої вчинки та їх наслідки, чинити так, щоб не наражати на небезпеку себе та оточуючих.
