Середньоденна заробітна плата для розрахунку виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю визначається шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості.
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців зайнятості (з першого до останнього числа місяця) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці.
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Важливо!
Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом / місцем провадження іншого виду діяльності. При цьому розрахунковий період визначається окремо за кожним місцем роботи.
У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
При обчисленні середньоденної зарплати для розрахунку виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не враховуються календарні дні, коли працівник не працював з поважних причин.
До поважних причин, що є підставою для виключення з розрахункового періоду календарних днів, належать:
• тимчасова непрацездатність;
• відпустки: у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, без збереження заробітної плати;
• призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією рф проти України;
• період проходження строкової військової служби, військової служби за призовом, за призовом під час мобілізації, на особливий період або проходження військової служби за контрактом, якщо за працівником роботодавець не зберігав середній заробіток за такий період;
• період, протягом якого фізична особа – підприємець або особа, яка провадить незалежну професійну діяльність була звільнена від сплати за себе єдиного внеску (єдиний внесок за неї сплачено роботодавцем у розмірі не менше мінімального страхового внеску).
Приклад
Працівник зі стажем роботи понад 10 років, перебував на лікарняному у жовтні 2026 року.
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період з 01 жовтня 2025 року по 30 вересня 2026 року.
Нарахована заробітна плата, з якої сплачено ЄСВ, у кожному з місяців розрахункового періоду – 20 000 грн. Усього за 12 місяців (20 000 х12) = 240 000 грн.
У розрахунковому періоді 365 календарних днів, з яких працівник 3 дні перебував на лікарняному. Ці дні з розрахунку виключаються. Тобто для розрахунку середньоденного заробітку для оплати періоду тимчасової непрацездатності враховується 362 дні (365 – 3).
Таким чином, ЗП (середньоденна) = загальний заробіток за 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах / кількість календарних днів перебування у трудових відносинах (за винятком днів, коли працівник не працював з поважних причин) = 240 000 грн / 362 дні = 662,98 грн /день.
Тобто кожен календарний день перебування працівника у жовті на лікарняному оплачується із середньоденної заробітної плати 662,98 грн.
Довідково
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.
За інформацією Пенсійного фонду України
