Термін «діабет» відомий в медицині ще з глибокої давнини. Грецьке слово diabaino означає «протікати по чому-небудь». Довгий час лікарі вважали, що при цій хворобі будь-яка рідина, яка надходить в організм, протікає по ньому і виділяється в незмінному вигляді.
Справді, чи міг припускати тодішній ескулап, який не має навіть самої примітивної лабораторії, що-небудь інше, коли сеча хворого набувала якийсь дивний солодкуватий присмак. Або, навпаки, в якихось випадках взагалі втрачала всякий смак і запах. У 1674 році захворювання розділили на дві категорії: цукровий діабет — mellitus та нецукровий, позбавлений смаку — insipidus. Такий поділ тоді був вже великим досягненням медицини, хоча серйозно допомогти хворому медики так і не могли. Тільки коли відкрили інсулін, з’явилася можливість ефективно лікувати хворих на діабет.
Але що ж таке цукровий діабет? Коротко кажучи, це коли в сечі виявляється занадто багато цукру.А відбувається це в тому випадку, коли в організмі людини не виробляється або майже не виробляється інсулін, і в результаті в крові виявляється занадто багато цукру. Кров стає дуже «густою», і організм, намагаючись її розріджувати, змушує людину багато пити. Зрозуміло, що від надлишку рідини йому доводиться позбавлятися, тобто рясно і часто мочитися. Однак скільки б не пила людина, клітини її організму все одно «знемагають» від спраги. І чим вище рівень цукру в крові, тим сильніше ця «клітинна» спрага. Для розведення густої, насиченої цукром крові організм починає використовувати навіть внутрішньоклітинну рідину. Вона залишає клітини і вливається у кров’яне русло, намагаючись хоч якось зменшити концентрацію цукру. На науковій мові це називається дегідратація, що означає зневоднення.
І все ж, скільки б не пила людина води, як би не зневоднювалась клітини, кров не приходить в норму все з тієї ж причини — через відсутність або нестачу інсуліну. До речі, з цієї ж причини живильні речовини, що надходять в організм з продуктами, не можуть проникнути в клітини, і в результаті хворий на цукровий діабет, незважаючи на багату поживу, постійно відчуває голод і втрачає у вазі.
Цукровий діабет прийнято розділяти на два типи: перший і другий. Перший тип одержав назву інсулінозалежний. Це коли організм зовсім перестає виробляти власний інсулін. Тут і виникає необхідність щодня вводити інсулін в організм за допомогою ін’єкції — ін’єкції, оскільки інсулін в пігулках поки ще не створено.
Розвивається діабет першого типу, як правило, в дитинстві та юнацькому віці, причому відрізняється більш важким перебігом. Саме тому потрібно особливо відповідально ставитися до діабету першого типу. Щоб зростаючий організм розвивався правильно, необхідно якомога краще компенсувати обмінні порушення. Склад крові і сечі у хворого повинен бути таким же, як у здорового. Проте домогтися цього із-за багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин буває нелегко. Необхідно вести ретельний контроль перебігу хвороби. Саме від розуміння власної відповідальності за своє здоров’я залежить все ваше подальше життя. Якщо на цукровий діабет першого типу хвора дитина, відповідальність, зрозуміло, лягає на батьків. І вони повинні добре розбиратися в тому, що і як слід контролювати.
Діабет другого типу — інсулінонезалежний. Тут навпаки — власного інсуліну в людини цілком достатньо, але інсулінозалежні клітини не розпізнають його, і він тому не може доставляти їм живильні речовини. Приблизно так само, як у випадку, коли людина забула шифр свого сейфа: хоче покласти туди важливі документи, але не може відкрити замок. Переважна більшість хворих на цукровий діабет (близько 85%) страждають саме другим його типом. Інсулінонезалежний діабет розвивається найчастіше після 40 років (слід знати, що діабет такого типу зустрічається і в молодому віці, але дуже рідко). Хворіють ним зазвичай люди з надмірною вагою. Протікає він легше першого, так як власний інсулін в організмі є, і якщо лікареві, й хворому вдається за допомогою дієти або спеціальних цукрознижувальних таблеток знову «навчити» клітини розпізнавати інсулін, то всі прояви хвороби зникають. Але буває, що дуже легковажне ставлення до свого захворювання призводить до таких же серйозних ускладнень, як і при діабеті першого типу. І тоді вже легким діабет другого типу ніяк не назвеш.
У деяких випадках, при важкому перебігу хвороби, хворим, діабетом другого типу, також призначається інсулін. Лікарі виділяють і таку патологічну форму вуглеводного обміну, як порушення толерантності до глюкози. Мова йде про неадекватну реакцію організму, коли нормальний рівень цукру після прийому їжі відновлюється довше звичайного. Порушення толерантності до глюкози досить часто переходить в цукровий діабет, причому відбувається це поступово. При порушенні толерантності до глюкози призначається точно така ж дієта, як і хворим на цукровий діабет.
Буває діабет і у вагітних. Іноді у абсолютно здорових жінок у другій половині вагітності підвищується вміст цукру в крові. У таких випадках лікують підбором особливої дієти, призначають інсулін. Зазвичай після пологів всі прояви діабету зникають. Проте у деяких жінок в подальшому може розвинутися справжній цукровий діабет. Через що ж найчастіше з’являється це слабке місце в організмі плода, що приводить згодом до цукрового діабету? Через стрес, що переживається жінкою в період вагітності. Причому під стресом слід розуміти не тільки емоційні потрясіння, але також операції, хвороби, голод. Це теж струс для організму — той же стрес. Саме він і призводить деколи до того, що продукують інсулін клітини підшлункової залози новонародженого стають чутливими до вірусних інфекцій. І тоді банальний нежить, вітрянка, грип чи ще що-небудь в цьому роді призводять до запалення в клітинах підшлункової залози. А будь-яке запалення, як відомо, закінчується заміщенням живих клітин сполучної тканини — рубцем. Адже вони утворюються не тільки на шкірі, нагадуючи людині про колись перенесені нею травми. Вони з’являються і у внутрішніх органах, де ділянки запалення заміщуються сполучною тканиною. Але рубці на перехворівших ділянках того чи іншого органу ніколи не зможуть виконувати його функцію. Якщо рубців небагато, то, в загальному, нічого страшного не відбувається. Орган справляється зі своїми функціями. Коли ж рубців занадто багато, робота підшлункової залози порушується.
Трапляється й так: стрес під час вагітності призводить до появи на світ дитини з дефектами в деяких ланках імунної системи. (Імунна система, як відомо, захищає людину від вторгнення в організм всього чужорідного). Тоді вона приймає власну тканину підшлункової залози за чужу і починає боротися з нею — відторгати, а в клітинах, що виробляють інсулін, розвивається запалення, внаслідок чого утворюються ті ж рубці. Подібний механізм «невпізнавання» власних клітин лежить в основі багатьох захворювань. Медики називають їх аутоімунними. Яскравим прикладом таких хвороб може служити ревматоїдний артрит, коли хрящ суглобів сприймається імунною системою як чужорідна тканина. Починається війна з ним. Врешті-решт, після набряклості і болю в суглобах вони робляться тугорухоме.
Зрозуміло, наявність в організмі людини «слабкого місця» зовсім не означає, що вона неодмінно захворіє коли-небудь на цукровий діабет. Але якщо під час росту і розвитку організму, коли йде його постійна перебудова, що викликає деяку нестабільність систем, трапляється стрес, слабка ланка може і розірватися.
І тоді починається хвороба. Ось чому дуже важливо гармонійний розвиток маленької людини, без великих перевантажень і у фізичних, і в розумових заняттях. І ще дуже важливо, щоб росла вона в атмосфері любові і доброзичливості. Це вкрай необхідно для здоров’я наших дітей. Як, втім, і для нашого здоров’я теж.
Ознаки цукрового діабету — це в першу чергу:
посилення спраги — полідипсія. Посилена спрага є наслідком втрати організмом води. Хворий протягом дня може випити від 4 до 7 літрів води. Відчуття спраги не покидає і в нічний час, тому людина може прокидатися вночі, що б попити.
посилене виділення сечі — Поліурія. Виділювана сеча в основному прозора. У сечі знаходиться підвищений вміст цукру і цей надлишок необхідно вивести з організму, тому відбувається рясне виділення сечі. У результаті може відбуватися зменшення маси тіла.
Основна проблема в тому, що не можна виявити цукровий діабет до появи клінічних ознак захворювання. Інша скрута в тому, що збільшення концентрації глюкози в крові та цукру в сечі та інші характерні ознаки цукрового діабету виявляються і при інших захворюваннях, а іноді і в стресових ситуаціях.
Також ознаками цукрового діабету є: посилення апетиту: людина багато їсть, але у вазі не додає, загальна слабкість, відчуття фізичної і психічної втоми, не пояснюване звичайними причинами; біль у серці, погіршення зору, нечіткість, труднощі при читанні; поява додаткових шкірних захворювань: шкірні зміни, свербіж у промежині та інші.
Ознаки цукрового діабету у дітей. У дітей перші ознаки цукрового діабету можуть наступними: надмірна потреба в солодкому (внаслідок того, що клітини організму стали гірше засвоювати цукор); важко витримувати тривалі перерви в проміжках між їжею; після прийому їжі через півтори — дві години характерна поява слабкості.
Також ознаками цукрового діабету у дітей може бути: судоми м’язів, поява на шкірі малюка фурункулів, ячменю, головний біль; запаморочення, підвищена дратівливість, погіршення пам’яті, погіршення зору також може бути одним з ознак цукрового діабету.
Багато хворіють на цукровий діабет, не віддаючи собі звіту в цьому. Хвороба виявляється випадково, наприклад, при профілактичних оглядах або при розвитку інших захворювань. Всі ці ознаки цукрового діабету щезають у результаті лікування.
Схильність до цукрового діабету. Медики встановили, що з найбільшою ймовірністю захворіти на цукровий діабет можуть люди: мають серед родичів хворих на діабет; з надмірною вагою; після 40 років життя; жінки, які страждають від неправильних вагітностей; мають часто інші, ранні ознаки — схильність до фурункулів, зміни в кровоносних судинах (склероз).
Джерело:http://www.esc.lviv.ua
