Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.
Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років. Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
Безпосереднім свідченням голодомору є статистичні дані про природній рух населення, його смертність, книги метричних записів. Відомо, що органи ДПУ змушували секретарів сільських рад, РАЦСів знищувати метричні книги, фальсифікувати відомості про смертність. За владними вказівками та негласними інструкціями лікарі теж приховували істину смертності та її чисельність. Об’єктивна статистика про справжню кількість жертв голодомору наразі в даний час відсутня до 1 грудня 1932 року облік жертв голодомору ніхто не вів. Крім того, статистика смертності велась до 15 квітня 1933 року, а потім її за командою керівника ДПУ П.Постишева припинили. До того ж всі дані про кількість жертв були дуже засекреченими. Саме тому не можуть історики до цього часу порахувати скільки насправді людей померло від голоду. А ще було знищено більш-менш об’єктивне джерело статистики – перепис населення за 1937 рік, яке показало зниження населення на 15 млн. чоловік. Історики і демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 1937 р., втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною. Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне.
В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 24 листопада, о 16 годині, Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом. Опісля біля могил і меморіалів жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях власних осель українці запалюють свічки і лампадки. О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв Голодомору у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
Підготовлено за матеріалами сайтів: http://memorialholodomor.org.ua, https://cnttum.ks.ua, https://uamodna.com
Тож запрошуємо усіх 24 листопада долучитися до скорботних заходів, що відбуватимуться у нашій громаді, та запалити о 16:00 свічки на підвіконнях своїх осель в пам’ять про мільйони втрачених життів.
