Грип птиці (лат. – Grippusavium; син.: високопатогенний грип птахів, класична чума, грип курей А, ексудативний тиф, голландська чума курей, брауншвейзька хвороба) – контагіозна хвороба, яка характеризується пригніченням, набряками, ураженням органів дихання, травлення, депресіями, явища мигеморагічного діатезу та перебігає з різним ступенем тяжкості.
Вірус належить до родиниOrthomixoviridae, роду Influenzavirus, який поділяють на три серологічних типи: А, В і С. Віруси типу А спричинюють захворювання у тварин і людини. розмір вірусних часток 80–120 нм. Вірус грипу чутливий до дії 3% розчину їдкого натру, хлорного вапна, креоліну, фенолу. Згубно діють 2% розчини формальдегіду, азотної кислоти, ефіру, хлороформу та йодисті препарати. За глибокого заморожування в м’ясі вірус залишається вірулентним більше 300 діб. На інфікованому пір’ї вірус зберігає патогенність 8– 20 діб. Встановлено, що вірус залишається життєздатним за кімнатної температури до 70 діб. Вірус грипу птиці в тушках загиблої птиці може виживати до одного року; довго зберігається у тканинах, посліді та воді. Прямі сонячні промені знезаражують збудник протягом 50–55 год., температура 65–70°С – 5–2 хв.
До грипу сприйнятлива домашня, синантропна та дика перелітна птиця (індики, качки, гуси, кури, страуси, цесарки, перепели, буревісники, фазани, горобці, лебеді, чайки тощо). У дорослих індичок, перепелів і цесарок хвороба може перебігати з ознаками ураження дихальної системи і шлунково -кишкового тракту. Молодняк водоплавноїптиціхворієгрипомважко, з відходом до 80%. Дорослі качки та інша водоплавна птиця можуть бути вірусоносіями збудника грипу, в цьому випадку у них відсутні клінічні ознаки.
Перші ознаки захворювання, здебільшого, реєструють у курчат і дорослої ослабленої птиці на фоні недоброякісної годівлі, транспортних перевезень, переущільненої посадки тощо. Вся доросла птиця, що знаходиться у господарстві, переважно, хворіє грипом протягом 30–40 діб. Це пояснюється високою контагіозністю вірусу і високою концентрацією птиці в приміщеннях. Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця, а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання. Вірус виділяється з організму хворої птиці з екскрементами, секретом, послідом, інкубаційним яйцем (трансоваріальна передача). Вірусоносійство у перехворілої птиці триває 2–3 місяці. У рознесенні інфекції в середині господарства можуть приймати участь гризуни, коти і особливо вільно існуюча дика птиця, яка може проникати в пташники або навіть гніздитися в них. Факторами передачі збудника є інфікована обмінна тара, корми, інкубаційні яйця, туші, пір’я тощо. Механічними переносниками можуть бути обслуговуючий персонал, комахи, пухоїди, збудниками протозойних та гельмінтозних інфекцій, синантропні птахи (голуби, горобці, ворони, галки) та дика перелітна птиця (качки, крячки, лебеді, чайки та інші), гризуни. Дикі качки та інші види водоплавної птиці чутливі до низькопатогеннихштаміввірусугрипуптиці і є не лише переносниками інфекції, а й резервуарами. Проте інфікування відбувається й повітряно-крапельним шляхом. Інфекція в стаді поширюється дуже швидко. Поширення хвороби може мати “хаотичний” характер. Захворюваність птиці грипом до 80–100%, загибель – від 10 до 100%. Перехворілі птахи можуть виділяти вірус протягом 14–25 діб від початку захворювання, хоча вірусоносіями, як уже зазначалось, останні залишаються протягом 2 – 3 місяців. В організмі птахів- реконвалесцентів вірус може зберігатися за присутності антитіл (латентна інфекція). Під впливом тих чи інших причин (стрес факторів, порушення умов утримання, незбалансованої годівлі, наявності секундарних інфекцій, тощо) інфекційний процес може активізуватися. В екстремальних ситуаціях збудник легко активується і спричинює у птиці клінічний прояв хвороби та тривалий час виділяється з організму. З усіх підтипів вірусу грипу особливої уваги заслуговують віруси підтипів Н5, Н7, Н9, оскільки вони є найбільш патогенними для птиці, здатні спричинювати епізоотії, а також тяжкі захворювання людей.
Інкубаційний період захворювання у домашньої птиці становить від 1 до 7 днів, іноді до 21 дня, а в разі циркуляції високопатогенних штамів – до 7 днів і характеризується швидким розвитком хвороби у молодняку та дорослої птиці. Короткий шлях вірусу до чутливих клітин (практично у вхідних воротах інфекції) та висока швидкість репродукції вірусу обумовлює короткий інкубаційний період захворювання. Птиця починає відмовлятися від корму, спостерігають скуйовджене пір’я, втрату яйценосності, голова опущена, очі закриті, видимі слизові оболонки гіперемійовані і набряклі, часто із ледь відкритого дзьоба витікає тягучий слизовий ексудат, носові отвори також склеєні запальним ексудатом. Грип у птиці може мати надгострий, гострий, підгострий, хронічний та субклінічний перебіг. Як правило, за гострого перебігу репродукція вірусу в паренхіматозних органах супроводжується утворенням та накопиченням токсичних продуктів, інтоксикацією, що згодом призводить до загибелі птиці. За надгострого перебігу клінічні ознаки здебільшого не встигають розвинутись. За гострої форми захворювання (останню спостерігають у 8– 80% особи незалежно від вірулентності епізоотичного штаму) птиця лежить, рідко підходить до годівниць. У хворої птиці часто розвивається генералізована форма сечокислого діатезу, зумовлена ураженням кровоносних судин та посиленим розпадом білків внаслідок інтенсивної реплікації вірусу та загибелі клітин макроорганізму, а також інтоксикацією. У частини курей спостерігається набряклість лицьової частини сережок внаслідок застійних явищ і інтоксикації. Гребінь і борідки пофарбовані в темно-фіолетовий колір. Дихання хрипле, прискорене, температура тіла сягає 44°С, а перед загибеллю падає до 30°С. Поряд з респіраторним симптомокомплексом, розвивається діарея (рідкий послід коричнево-зеленого кольору), атаксія, неврози, судоми, манежні рухи, також спостерігаються сонливість, хрипи та задишка. У перед агональній стадії проявляються тоніко-клонічні судоми м’язів шиї та крил. За підгострої форми термін хвороби складає близько 10–12 днів. У хворої птиці поряд із респіраторними симптомами виникає діарея, послід рідкий, пофарбований у коричнево-зелений або жовто-зелений колір. У птиці підвищується температура, вона пригнічена, спостерігають різке зниження яєчної продуктивності (у цьому разі може змінюватись якість шкаралупи, іноді вона може бути взагалі відсутня), скуйовдженість оперення, відмову від корму, ціаноз шкірних покривів, особливо в ділянці очей і черева, припухання і почорніння гребеня і сережок, набряк підщелепного простору, підшкірні крововиливи на кінцівках. Крім цих ознак спостерігають атаксію, некрози, судоми, манежні рухи і в передагональну стадію, як і у попередньому випадку, тоніко-клонічні судоми м’язів шиї та крил. Хронічний перебіг триває 12–25 днів. Наслідки хвороби залежать від резистентності організму, смертність досягає 5–20%. Птиця одужує з наступним відновленням продуктивності, однак у неї також розвивається подагра і в частини ураження нирок. У домашніх і диких водоплавних птахів характерними клінічними ознаками є:розлади координації рухів, плавання “по колу”, закидання голови, кругові рухи головою з посмикуванням, викривлення шиї, відсутність реакції на зовнішні подразники, відмова від корму і води, пригнічений стан; респіраторні ознаки – синусит, витоки з носових отворів, кон’юнктивіт, помутніння рогівки і сліпота, діарея. У випадку зараження низькопатогенними штамами відмічають також випадки легкого перебігу хвороби без виражених клінічних ознак або появу атипових та стертих форм захворювання. Можливе носійство вірусу за повної відсутності клінічних ознак, у тому числі персистування на імунному фоні. У індиків захворювання грипом характеризується різким зниженням яйценосності та високою загибеллю молодняку
Грип діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анотомічного розтину та результатівлабораторнихдосліджень, включаючи виділення та ідентифікацію збудника із визначенням його вірулентних властивостей. До лабораторних досліджень на грип входять: серологічні тести, доступні для виявлення специфічних антитіл до вірусу грипу А: прямий та блокувальний ELISA (ІФА), реакція дифузної преципітації (РДП) (виявлення антитіл до нуклеопротеїнів), тест інгібіції нейрамінідази, непрямий імуно флюоресцентний тест, прямий ELISA (ІФА) (виявлення антитіл до нейрамінідази), РЗГА та тест нейтралізації вірусу (РН) (виявлення антитіл до гемагглютинінів); виявлення збудника в патологічному матеріалі методом люмінесцентної мікроскопії; виділення збудника на курячих ембріонах або лабораторних тваринах з наступною їх ідентифікацією; полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР); визначення вірулентності штаму за індексом інтравенозної патогенності на шести тижневих курчатах (який повинен бути більшніж 1,2) чи за інтравенозного зараження 4–8 тижневих курчат, загибель яких повинна бути 75% і більше. Діагноз грипу птиці вважається встановленим за наявності клінічних ознак захворювання, характерних патолого-анатомічних змін та позитивних результатів проведених лабораторних досліджень.
З метою профілактики захворювання птахогосподарство будь-якої форми власності має дотримуватися таких вимог: птахогосподарство повинно працювати в закритому режимі; до ввезення в птахогосподарство допускаються добовий молодняк, інкубаційне яйце, що виходять з благополучних птахогосподарств (інкубаторів) та перебувають поза неблагополучною зоною щодо заразних хвороб птиці; завезення птахо продукції дозволяється після вивчення епізоотичної ситуації щодо гострозаразних та хронічних хвороб птиці у господарстві – постачальнику, добовий та ремонтний молодняк підлягають обов’язковому профілактичному карантину; комплектувати господарство слід птицею одного віку; термін міжциклових профілактичних перерв між посадками птиці з проведенням дезінфекції приміщень, дератизації, дезінсекції визначається Ветеринарно-санітарними правилами.
Отже, враховуючи всю складність захворювання на грип птиці, при виявлені будь-яких ознаках захворювання, незвичній поведінці птиці чи у випадку масової загибелі, необхідно терміново сповістити Кропивницьке районне управління або лікаря ветеринарної медицини, який обслуговує ваш населений пункт.
