Немає нічого страшнішого для матері, ніж втрати дитини. А якщо втрачає одразу двох, то , здається, час зупиняється, серце не б’ється, сонце не світить і мама, наче й не живе. Так зупинився час і для Галини Дмитрівни Бузуляк, коли жорстока війна у 2014 році забрала життя молодшого сина – Тошки, а тяжка хвороба у 2021 році забрала і життя старшого сина – Сергія. Але душа матері оживає, коли її дітей не забувають, пам’ятають, коли до неї біжать учні і пригортаються, немов до рідної неньки. Тоді душа стає живою. І ось , в день народження Анатолія Бузуляка,29 листопада, діти прагнули зарядити серце матері живим вогником пам’яті та життєдайної сили, прийнявши участь з у відкритому дитячому спортивному турнірі на Кубок імені братів Бузуляків. 9 команд передавали свою енергію, запал,емоції Галині Дмитрівні. Серед цих команд була і наша – команда учнів Високобайрацької гімназії у складі Лапи Яни(3клас), Кочергіної Єлизавети( 3 клас),Сіянко Ангеліни( 3 клас) та Личова Максима(4 клас). Команда посіла почесне ІІІ місце . Під час змагань діти отримали також заряд енергії, знайшли нових друзів , поспілкувались із Галиною Дмитрівною. І нехай ці емоції хоч трішечки зігріють материнське серце, наповнять його любов’ю і теплом. Ми ніколи не забудемо синів Галини Дмитрівни – Тошку і Сергія. Низький Вам уклін за ваших дітей. Пам’ятаємо, не забуваємо і ніколи не забудемо.
Зоя Бузуляк
