1. Вивихи. Вивихом називається стійке зміщення суглобових поверхонь кінцівок кісток з розривом суглобової капсули. Під повним вивихом розуміють вивих з повним зміщенням кісток, коли суглобові кінці, не стикаються один з одним. При частковому стиканні має місце неповний вивих.
Перша допомога при вивиху полягає в проведенні заходів, спрямованих на зменшення болю: холод на ушкоджений суглоб, використання знеболюючих засобів (анальгін, амідопірін, промедол, етиловий спирт тощо), іммобілізація кінцівки в тому положенні, яке вона зайняла після травми. Верхню кінцівку підвішують на косинці, нижню іммобілізують за допомогою шин і підручних засобів.
2. Переломи кісток. Перелом – це часткове або повне порушення цілості кістки, що викликається дією механічного чинника. Переломи кісток з порушенням цілості покривів (шкіри і слизових оболонок) називаються відкритими переломами. При збереженні цілості покривів перелом вважається закритим.
Перелом проявляється місцевими і загальними реакціями організму, які змінюються в міру його загоєння. Місцево в ділянці перелому спостерігаються такі симптоми: біль, деформація, порушення функції, ненормальна рухливість, крепітація і скорочення кінцівки.
Перша медична допомога при переломах полягає в запобіганні подальшого зміщення відламків та травмуванню ними оточуючих тканин, проведенням транспортної іммобілізації, а також запобіганні ускладненням, пов`язаним з травмою (шок, кровотеча, інфекція). Тобто, перед іммобілізацією необхідно зупинити кровотечу (туга пов`язка чи джгут), накласти асептичну пов`язку на рану, ввести знеболюючі засоби (морфін, промедол, анальгін, пентальгін, баралгін).
Іммобілізація (позбавлення руху) застосовується при переломах кісток, ушкодженнях суглобів, нервів, великих ушкодженнях м’яких тканин, запальних процесах у кінцівках, пораненнях крупних судин і масивних опіках.
Транспортна іммобілізація здійснюється за допомогою спеціальних шин, а також шин, виготовлених із підручних матеріалів або шляхом накладання пов’язок.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях кісток черепа. Для попередження додаткових ушкоджень і струсів голови проводять її іммобілізацію за допомогою ватно-марлевого, надувного підкладного кругів або підсобних засобів (ковдра, одяг, сіно, мішечки з піском або землею тощо) шляхом створення із них валика навколо голови. Іммобілізацію голови можна виконати і за допомогою пращевидної пов’язки, проведеної під підборіддям і фіксованої до носилок. Якщо рана голови знаходиться в потиличній області або є перелом кісток у цій зоні, то перевозити потерпілого потрібно на боку. У хворих з подібними травмами дуже часто спостерігається блювота, тому за ними необхідно постійно наглядати, щоб не допустити асфіксії блювотними масами.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях хребта. Ушкодження хребта частіше бувають при падінні з висоти, прямому і сильному ударі в спину (автотравма). Переломи шийного відділу хребта часто спостерігаються при ударі об дно при пірнанні. Перелом хребта – особливо тяжка травма. Ії ознаками є дуже сильний біль у спині навіть при незначних спробах руху. При переломі хребта можлива травма спинного мозку (розрив, стиснення), що проявляється паралічем кінцівок (відсутність в них рухливості) та провідниковими розладами чутливості. При переломах хребта навіть невеликі зміщення хребців можуть викликати розрив спинного мозку, ось чому категорично заборонено садити чи ставити на ноги потерпілого. Перш за все необхідно створити умови для повного знерухомлювання.
Метою іммобілізації при ушкодженнях хребта є усунення можливості рухатися хворому, а саме: ушкоджених хребців, зменшення тиску на хребет і надійна фіксація ділянки ушкодження. Транспортування такого хворого є небезпечним оскільки зміщені хребці можуть травмувати спинний мозок. Транспортувати таких потерпілих необхідно на твердих носилках (дошці, щиті, дверях). У випадках транспортування хворого в положенні на спині бинтами фіксують обидві кисті рук на тулубі, а ноги в області колінних та гомілковостопних суглобів.
При переломах хребців грудного відділу або верхніх поперекових хребців хворого слід транспортувати на носилках у положенні на животі, підклавши під груди і голову подушку або одяг. У випадку перелому шийного відділу хребта транспортування проводити на спині з іммобілізацією голови, як при ушкодженнях черепа. Під шию потерпілому підкладають валик із одягу. У таких випадках бажано зробити ватний комірець. Для цього шию потерпілого слід обгорнути товстим шаром вати, яку прибинтовують.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях кісток плечового пояса. При ушкодженнях ключиці і лопатки основна мета іммобілізації – створення спокою і усунення дії важкості руки і плечового пояса, що досягається за допомогою косинки або бинтових пов’язок. Іммобілізація косинкою здійснюється шляхом підвішування руки з вкладеним в пахову западину валиком. Можна проводити іммобілізацію пов’язкою типу Дезо. Транспортувати таких хворих треба в положенні сидячи. При переломах ключиці можливе фіксування ліктьових суглобів за спиною. Руки хворого при цьому мають знаходитися у зігнутому в ліктях положенні.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях верхніх кінцівок. При переломах плечової кістки у верхній третині руку згинають в ліктьовому суглобі під гострим кутом так, щоб кисть лягла на сосок протилежної сторони. У пахвову западину кладуть ватно-марлевий валик, передпліччя підвішують на косинці, а плече фіксують до тулуба бинтом. При переломах плеча в середній третині іммобілізація здійснюється драбинчастою шиною Крамера. Шину обгортають ватою і моделюють по неушкодженій кінцівці хворого або по кінцівці здорової людини такого ж зросту, як і хворий. Шина повинна фіксувати два суглоби – плечовий і ліктьовий. Шину вигинають під прямим кутом, іншою рукою беруть другий кінець шини і пригинають його до спини. У пахвову западину кладуть ватно-марлевий валик. При локалізації перелому в області ліктьового суглобу шина повинна захоплювати плече і доходити до п’ясно-фалангового зчленування. Шину прибинтовують до плеча, ліктя, передпліччя, кисті, залишаючи вільними тільки пальці. Травмовану руку підвішують на косинці, перекинуту одним кінцем через шию хворого.
При іммобілізації підручними засобами (палиці, дощечка, парасолька) необхідно дотримуватись певних умов: з внутрішньої сторони верхній кінець імпровізованої шини повинен доходити до пахвової западини, а із зовнішньої сторони другий її кінець повинен виступати за плечовий суглоб, а нижні кінці – за лікоть. Після накладання таких шин їх прив’язують нижче і вище місця перелому до плечової кістки, а передпліччя підвішують на косинці.
При ушкодженнях передпліччя необхідно виключити рух у ліктьовому і променево-зап’ястному суглобах. Для іммобілізації використовують драбинчасту шину або шину, зроблену з підручних засобів. Шина накладається по зовнішній поверхні руки, зігнутої під прямим кутом. Ії прибинтовують до передпліччя, яке підвішують за допомогою косинки.
При ушкодженнях променево-зап’ястного суглоба і кисті шина обгортається ватою, накладається від кінців пальців до ліктя по долонній поверхні руки. При значних ушкодженнях шину накладають також на тильну поверхню. Кисті надають фізіологічного положення, а в долоню хворого вкладають щільний валик.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях нижніх кінцівок. Надійною іммобілізацією при ушкодженнях стегна слід вважати таку, коли захоплюються три суглоби і шина йде від пахової западини до ступні. Найзручнішою в користуванні є шина Дітеріхса, яка забезпечує необхідні умови – фіксацію і одночасно витягнення. Ця шина використовується при переломах стегна і гомілки на всіх рівнях.
З успіхом використовують драбинчасті шини Крамера. Дві з них зв’язуються поздовжньо, фіксуються від пахової западини до краю ступні з урахуванням її згину на внутрішнє склепіння ступні, третю шину розміщують від сідничної складки до кінчиків пальців. Широко використовують імпровізовані шини.
При транспортній іммобілізації гомілки (переломі) фіксуються колінний та гомілковостопний суглоби. Для правильного накладання шини потрібно, щоб помічник підняв гомілку за п’ятку і, нібито знімаючи чобіт, плавно витягнув її. Потім шину із зовнішнього та внутрішнього боків прибинтовують до ушкодженої кінцівки. Можна, використовуючи одну драбинчасту шину, накладати по задній поверхні ноги від сідничної складки до ступні із загином на неї. Така шина попередньо вигинається за формою фізіологічних вигинів ноги.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях таза. Перелом кісток таза – одна з найбільш тяжких кісткових травм, яка часто супроводжується ушкодженнями внутрішніх органів і тяжким шоком. Спричиняється падінням з висоти, здавлені, прямими сильними ударами. Ознакою травми є дуже різкий біль в області таза при незначному русі і зміні положення потерпілого.
При переломах кісток таза іммобілізацію за допомогою шин провести неможливо, тому хворого потрібно покласти на рівну тверду поверхню (щит, двері), ноги зігнути в колінних і кульових суглобах, стегна трохи розвести в сторони (положення жаби), під коліна підкласти тугий валик із подушечки, ковдри, пальта, сіна тощо висотою 25-30 см., прив’язати до цієї поверхні.
Транспортна іммобілізація при переломах ребер. Переломи ребер виникають при сильних прямих ударах в груди, здавлені, падінні з висоти тощо.
Для переломів ребер характерні різкі болі в області перелому, які підсилюються при диханні, кашлі, зміні положення тіла. Гострими краями відламків можливо ушкодження легень з подальшим розвитком пневмотораксу і внутрішньо-плевральної кровотечі.
Перша допомога полягає в іммобілізації ребер, яка здійснюється накладанням тугої циркулярної пов’язки на грудну клітку. При відсутності бинта для цього можна використати рушник, простирадло. Найбільш безболісне транспортування в лікарню необхідно здійснювати, надавши потерпілому положення сидячи.
