Громади отримають право затверджувати містобудівну документацію, не обмежуючись лише територіями своїх населених пунктів. Президент підписав закон (законопроект № 2280), який врегульовує питання планування розвитку громад, складання містобудівної документації, спрощення зміни цільового призначення.
Положення Закону, зокрема, передбачають:
утворення громадами власних органів містобудування та архітектури, які зможуть встановлювати містобудівні умови та обмеження на всій території громади;
зміну цільового призначення землекористувачем земельних ділянок державної та комунальної власності у разі наявності будівлі, що перебуває у приватній власності землекористувача, а також у разі зміни цільового призначення земельних ділянок двох категорій, – земель житлової та громадської забудови та земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
коригування функціональних зон, встановлених старими генеральними планами населених пунктів, за допомогою детальних планів території, за виключенням території парків, скверів, лісів та прибережних захисних смуг;
створення органами містобудування та архітектури служби замовника містобудівної документації;
зміну цільового призначення особливо цінних земель для розміщення об’єктів промисловості;
збереження існуючого порядку визначення зон охорони пам’яток культурної спадщини (за відповідною науково-проектною документацією);
уповноваження Кабінету Міністрів України затверджувати порядок використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування розроблення комплексних планів;
встановлення перехідного періоду, протягом якого затвердження містобудівної документації, розроблення якої вже почалося до набрання чинності законом, здійснюється без дотримання встановлених цим законом вимог до її складу і зміст.
Закон також доповнює перелік вихідних даних, які зобов’язані отримувати розробники містобудівної документації даними про: об’єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам’ятки культурної спадщини, в тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.
Закон врегульовує і питання використання земель для сінокосіння, випасання худоби та заборони розорювання пасовищ.
Відповідні зміни внесені до Земельного і Водного кодексів, законів України «Про землеустрій», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про Державний земельний кадастр», «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», «Про місцеве самоврядування в Україні». Ці зміни дають можливість громадам складати схеми просторового планування своєї території – інструменту комплексного управління у галузі використання земель громади, встановлення їх призначення, зонування території та визначення напрямів її збалансованого розвитку.
