Після прийняття Закону України 1067-VIII від 31.03.2016 “Про внесення змін до Закону України “Про фермерське господарство” щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств” відбулася законодавча ідентифікація сімейних фермерських господарств як суб’єктів господарювання, але сільські сім’ї практично позбавлені можливості функціонування у такій правовій формі, оскільки залишається не визначеним на рівні закону порядок економічних і соціальних відносин таких господарств з Державою. Тому з метою врегулювання даного питання , Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10 липня 2018 року №2497-VIII (далі Закон) було внесено зміни до Податкового Кодексу України та Законів України «Про фермерське господарство», «Про державну підтримку сільського господарства України», « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Мета Закону полягає у створенні правових, економічних та соціальних передумов для легалізації сімейних фермерських господарств з набуттям статусу фізичної особи – підприємця – виробника сільськогосподарської продукції, та, відповідно, у забезпеченні їм повноцінної участі в соціально-економічному житті держави із встановленням пільгового порядку сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску. При цьому фізичні особи підприємці мають здійснювати свою діяльність виключно в межах фермерського господарства зареєстрованого відповідно до Закону “Про фермерське господарство” та відповідати наступним вимогам:
займатися виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою та постачанням;
здійснювати господарську діяльністьі (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовувати працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени сім’ї цієї особи у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь у власності та/або користуванні, земель водного фонду у користуванні членів фермерського господарства становить не менш як 2 гектари, але не більш як 20 гектарів.
Законом також передбачено:
пільговий порядок сплати єдиного соціального внеску для усіх членів фермерського господарства, у т. ч. його голови (доплата ЄСВ за рахунок Державного бюджету протягом 10 років);
встановлення сплати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельні ділянки (паї), до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.
Реалізація Закону дозволяє створити умови для започаткування сімейних фермерських господарств та детинізації підприємницької діяльності в аграрній сфері, що позитивно вплине на зростання надходжень до місцевих бюджетів від сплати податків і створення нових робочих місць на селі.
