Сьогодні виникла реальна загроза повернення СКАЗУ (котів,собак). Тому слід, ще раз нагадати про те, звідки чатує небезпека.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується – смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45-70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус на протязі 1 хвилини. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинових і очних залоз. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні та бродячі собаки. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужий – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день, нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине – на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.
Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Прищеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресивна, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
У худоби – рев, сильне слиновиділення, статевий потяг, за паралітичної форми – тихий сказ.
Вівці, кози, свині, коні хворіють на буйну форму сказу.
Становлять небезпеку укуси кажанів, за останні 20 років в Україні померло двоє дітей. Інкубаційний період у хворої на сказ людини триває від 7 днів до року, найчастіше ж він сягає 77-90 днів. Тривалість залежить від місця укусу, локалізації і тяжкості, виду тварини яка вкусила.
Залежно від передбачувального періоду будується антирабічна практика (лікування). Луї Пастер, винахідник протисказової вакцини, порівнював розвиток хвороби з рухом пасажирського поїзда. Вакцина ж він вважав, рухається із швидкістю кур’єрського поїзда. Обігнавши вірус, вона перешкодить йому дістатися до ЦНС і зробити свою чорну справу. Сучасні наукові дослідження показують, що вірус по нервових закінченнях рухається до ЦНС 3 міліметри за годину,а вакцина в 2 рази швидше.
Розрізняють три періоди сказу у людини:
- Передвісники – 1-7 днів (буває 2-4), парестезія (оніміння) в місці укусу, збудливість, порушення психіки, ГРЗ, незрозумілий стрес, туга, похмурі думки, температура 38–40 градусів.
- Збудження – починається несподівано перший напад гідрофобії: Хворий різко відкидає кухоль з водою (спазми жувальних і дихальних м’язів), напади задухи стають дедалі частішими. Якщо спершу вони виникають від спроби пити воду, то згодом – від самої згадки про воду, її шум, краплі дощу. Виникає акрофобія – подув вітру, голосний звук, яскраве світло посилюють напад. Наростає збудження, хворий нагадує п’яну людину, бігає, агресивний, зрушує з місця важкі предмети. Сухість у роті змінюється слиновиділенням.
- Якщо людина не померла, починається стадія паралічу, посилене слиновиділення, лежить нерухомо, галюцинує. Може почати ковтати і пити – ознаки швидкої смерті. Буває атиповий перебіг сказу – без ознак збудження і неспокою.
Лікування – прогнози за гідрофобії зовсім несприятливі. Для лікування сказу випробувано все, що відомо сучасній медицині. Був випадок ( 1973 р.), що за допомогою інтенсивної терапії, вдалося продовжити клінічний перебіг хвороби на гідрофобію дитини 2,5 роки до 133 днів. Лабораторні дослідження засвідчили, що за 2 місяці від початку захворювання відбулася аутостерилізація організму від вірусу. З позиції знань сучасної медицини, сьогодні теоретично хворого вилікувати можна з допомогою антирабічних препаратів, якщо не дати йому загинути, підключивши керовано дихання і кровообіг. Але зважаючи на патогенез сказу в людини буде зруйнована нервова система.
Отже, треба запобігти розвитку хвороби призначивши антирабічні препарати. Хворого з підозрою на сказ слід госпіталізувати. Як джерело інфекції він цілком безпечний. Вірус дуже рідко виділяється із слиною.
За даними ВОЗ і МЕБ, сказ входить в першу п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків. На сьогодні сказ зареєстровано в 113 країнах світу, де щорічно до 15 млн. людей зазнають різних ушкоджень і одержують направлення на лікування за підозрою в інфікуванні сказом, і лише 4,4 млн. отримують лікування. За відсутності вчасного лікування, щорічно на планеті від цієї хвороби гине до 5,5 млн. людей і більше 1 млн. тварин. Прямі збитки від сказу складають біля 4 млрд. євро. Україна посідає 3 місце в Європі з поширення сказу серед диких та домашніх тварин після Російської федерації і Білорусії.
В Україні епізоотія сказу триває біля 60 років і спроби її обмежити або призупинити мають тимчасовий успіх, а тому проблема була і залишається складною, захворювання має тенденцію до подальшого її поширення. Проведення масової парентеральної імунізації домашніх тварин і недостатньої пероральної імунізації диких хижих звірів поки, що не дає бажаних результатів.
Згідно із статистичними даними в Україні кожна 12 сім’я в місті, та 3 у сільській місцевості мають домашню тварину (собаку або кішку), яка проживає поряд з людиною. Через скрутну економічну ситуацію в державі, та безвідповідальне ставлення власників до своїх улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості є багатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням різних організацій і установ для її вирішення.
Нині контроль за кількістю безпритульних особин набуває першочергового значення з огляду забезпечення захисту населення від заразних хвороб.
Що таке безпритульна тварина? Згідно Європейською конвенцією ними вважаються такі, що не мають дому,або знаходяться за його межами і не перебувають під посереднім контролем чи наглядом власника.
Основним напрямком регулювання їхньої популяції є відловлювання з вулиць населених пунктів.
Якщо вони мають піддаватися евтаназії, то це потрібно робити відповідно до принципів Європейської конвенції за допомогою певних засобів, які не завдають тварині болю й страждань.
Зважаючи на те, що домашні тварини є потенційними перенощиками 45 видів інфекційних хвороб спільних для людини і тварини, щорічно проводять широку програму профілактичних щеплень, в т.ч. й проти сказу.
Вакцинації проти сказу потребують собаки і коти та дикі хижі звірі й особливо актуально це зараз коли випадки захворювання почастішали.
