Соціальна послуга профілактики – це комплекс заходів, спрямованих на повноцінне життя людей, що опинилися у складних обставинах. Особа, сім’я, група осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров’я, соціальним становищем, бездомністю, відбуванням покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк тощо, мають право на отримання соціальної послуги профілактики.
Мета цієї послуги:
– попередження виникнення проблем та негативних явищ на рівні особистості, сім’ї, групи, громади;
– недопущення загострення вже існуючих проблем або негативних явищ;
– формування позитивних ціннісних орієнтацій, мотивування отримувачів послуги до зміни поведінки та/або подолання складних життєвих обставин;
– мінімізація ризиків повторення (рецидиву) проблем або негативних явищ;
– адаптація, інтеграція та реінтеграція, ресоціалізація тих отримувачів соціальної послуги, які зазнали негативних наслідків у результаті обставин, які виникли, або поглиблення (погіршення) проблем та негативних явищ.
Державним стандартом визначено, що цей комплекс заходів надається з використанням різних методів впливу соціального, юридичного, педагогічного, психологічного характеру і здійснюються суб’єктом, який надає соціальні послуги. А замовником послуги (на рівнях громади, групи) є представник підприємства, установи, організації, закладу, де потенційний отримувач навчається, працює, перебуває, проживає, отримує інші соціальні послуги.
Підставою для отримання соціальної послуги профілактики є звернення (заява) потенційного отримувача соціальної послуги або його законного представника до місцевої державної адміністрації чи структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають:
– організацію навчання та просвіту щодо зміни поведінки на більш безпечну, що мотивує до здорового способу життя;
– надання довідкових послуг, зокрема, щодо проходження профілактики, реабілітації, програм замісної чи антиретровірусної терапії та проходження тестів на ВІЛ та ІПСШ;
– розроблення та розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів, індивідуальних засобів (у тому числі шприців, презервативів).
Заходи соціальної послуги реалізовуються через такі основні форми:
– соціальна реклама (розробка, тиражування, розповсюдження інформаційних матеріалів, соціальної реклами);
– інформаційно-освітні матеріали (ІОМ) (розробка, тиражування, розповсюдження), лекція, відеолекторій, бесіда (групова та індивідуальна), дебати, семінар, тренінг, форум-театр, “жива бібліотека”, масовий захід/акція.
Зазначені форми можуть застосовуватись у разі надання послуг первинної, вторинної та третинної соціальної профілактики. У кожному випадку вибір форми залежить від потреб отримувача та мети надання послуги.
Суб’єкт, який надає соціальну послугу, може використовувати інші форми відповідно до потреб отримувача послуг та з урахуванням ресурсів.
За матеріалами Мінсоцполітики України
