Сибірська виразка (сибірка) – гостре, інфекційне захворювання, що вражає всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин та людей. Небезпека захворювання, в першу чергу для не щеплених від нього тварин, полягає в тому, що збудник належить до числа мікробів, які для свого довготривалого виживання при певних умовах можуть утворювати спорову форму, що знаходячись в ґрунті декілька десятків років може зберігати патогенність ( здатність викликати захворювання).
Інфікування людини відбувається при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, зніманні шкіри, розробці туш, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин. Мають місце випадки зараження людини через інфікований грунт або забруднені спорами предмети.
Вхідними воротами для збудника можуть бути пошкоджені шкіра, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. В медичній літературі немає даних про інфікування збудником сибірської виразки від хворої людини до здорової. Хворий на сибірку є «біологічним тупиком збудника інфекції» і є безпечним для оточуючих.
Проте хворі тварини виділяють збудника в навколишнє середовище протягом всього захворювання з сечею, випорожненнями, кров’яними виділеннями легенів. Після загибелі тварини зараженими залишаються всі органи і тканини, зокрема шкіра, шерсть, кістки, роги, копита, кров.
Останній випадок захворювання людини сибірською виразкою в області був зареєстрований в шестидесятих роках.
Інкубаційний період з моменту потрапляння збудника і до появи перших клінічних ознак захворювання у середньому становить 2-3 дні, рідше до 2 тижнів.
Клінічно захворювання може проявлятися у вигляді карбункулу, який розташовується на відкритих ділянках тіла. Найчастіше це пальці, долоня, передпліччя. Розвиток карбункула відбувається у декілька етапів: на місці вхідних воріт інфекції з плями червонувато-бузкового кольору послідовно розвиваються папула червоного кольору, кров’яна бульбашка, виразка, покрита темно-коричневою кіркою.
Для лікування сибірської виразки на сучасному етапі ефективні антибактеріальні препарати, в т.ч. пеніцилінового ряду.
Для профілактики сибірської виразки серед тварин щороку плануються і проводяться комплексні ветеринарно-санітарно заходи, серед яких є щеплення домашніх тварин, ветеринарно-санітарний контроль продуктів тваринного походження на ринках, тощо.
Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам’ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м’яса в місяцях «стихійної торгівлі», тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин місцях, де раніше були розміщені худобомогильники.
