Трудова міграція серед громадян України сьогодні доволі поширена. Утім, окрім позитивних аспектів, як от інвестування заробітчанами коштів в українську економіку та набуття ними за кордоном нового фаху й досвіду, це явище асоціюється з низкою ризиків, пов’язаних, зокрема, із соціальним захистом та пенсійним забезпеченням тих, хто працює за межами батьківщини. То які ж права гарантує держава трудовим мігрантам і які обов’язки на них покладає? Про це йдеться на https://www.legalaid.gov.ua/
Законодавство України визначає трудового мігранта як громадянина України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. Саме таке тлумачення наведене в статті 1 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію». Іншими статтями цього ж Закону передбачено широкий спектр прав такої категорії громадян. Розглянемо ці права окремо.
Які права гарантує держава трудовим мігрантам
Права трудових мігрантів на належні умови праці, винагороду, відпочинок і соціальний захист
Відповідно до Закону України «Про зовнішню трудову міграцію» ці права регулюються законодавством держави перебування та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Це, зокрема, договори в межах ООН та Міжнародної організації праці, а також двосторонні договори, наприклад, Угода між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки 1996 року.
Право на пенсійне забезпечення
Це право є похідним від права на працю. В Україні для трудових мігрантів воно реалізується на загальних засадах відповідно до законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, та міжнародних договорів у сфері пенсійного забезпечення.
Як зазначають стаття 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та стаття 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», громадяни України, що постійно проживають або працюють за межами України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
До того ж трудові мігранти і члени їхніх сімей можуть добровільно брати участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зазначимо, що членами сім’ї трудового мігранта є особи, які перебувають з ним у шлюбі, діти та інші особи, які перебувають на його утриманні та є членами сім’ї відповідно до Сімейного кодексу України.
Строк, протягом якого трудові мігранти можуть брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, визначається у відповідному договорі, але не може становити менше одного року.
Окремо може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
Щоб стати учасником цієї системи, необхідно подати заяву до податкового органу України за місцем проживання. Такий орган розгляне її впродовж 30 календарних днів з дня отримання та, за наявності передбачених законом підстав, укладе з трудовим мігрантом договір про добровільну участь.
Право на визнання здобутої за кордоном освіти – ще одне право, гарантоване трудовим мігрантам і членам їхніх сімей. Воно стосується як загальної середньої та професійно-технічної, так і вищої освіти.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 05 травня 2015 року № 504 затверджені порядки, що регламентують процедуру визнання іноземних документів про освіту, яка здійснюється вищим навчальним закладом або Міністерством освіти і науки України. Ця процедура включає:
перевірку автентичності документів;
підтвердження статусу освітньої установи та/або освітньої програми, оцінки кваліфікації або періоду навчання;
встановлення еквівалентності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав.
Іноді, для компенсації відмінностей в академічних (навчальних) програмах, необхідно пройти додаткове навчання, тести на компетентність, практику, захистити курсові, дипломні роботи тощо.
У результаті трудовий мігрант, що здобув освіту за кордоном, отримує свідоцтво, яким підтверджується його право на продовження освіти або працевлаштування за фахом на території України.
Право на підтвердження результатів неформального професійного навчання
Таким навчанням є набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання, як зазначає постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340.
Підтвердження результатів неформального професійного навчання здійснюють суб’єкти підтвердження – підприємства, установи, організації, які відповідають вимогам, установленим Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Міністерством освіти і науки України.
Для отримання направлення на підтвердження кваліфікації необхідно звернутися до будь-якого центру державної служби зайнятості.
Особі, яка підтвердила кваліфікацію, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.
Право утворювати за кордоном громадські об’єднання
Такі організації мають право провадити свою діяльність на території України відповідно до законодавства, здійснювати співробітництво з центральними та місцевими органами виконавчої влади і міжнародними неурядовими організаціями відповідно до законодавства.
Крім того, трудові мігранти і члени їхніх сімей мають право на отримання від органів Державної міграційної служби України інформації:
про умови виїзду та працевлаштування за кордоном;
ризики потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми;
умови міжнародних договорів України щодо трудової міграції;
будь-якої іншої інформації, що підвищує рівень обізнаності громадян з питань працевлаштування за кордоном з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо піклування про дітей трудових мігрантів та інших членів їхніх сімей, які перебувають на їхньому утриманні та залишаються на території України, то, як зазначено в статті 8 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію», воно здійснюється відповідно до законодавства. Так, згідно з пунктом 2.2. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки, зокрема, виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні.
Треба також додати, що Україна сприяє задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів, незалежно від держави перебування. Міністерство культури України забезпечує здійснення заходів, спрямованих на популяризацію національно-культурного надбання українського народу за межами України. Прикладом може бути затвердження 16 грудня 2020 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1585 Плану заходів з реалізації першого етапу (до 2022 року) Стратегії популяризації української мови до 2030 року «Сильна мова – успішна держава», яким передбачено низку завдань, що реалізовуватимуться саме за кордоном.
Як трудовому мігранту отримати консультацію про свої права
Держава гарантує консульське сприяння трудовим мігрантам через закордонні дипломатичні установи України. Вони вживають заходів, щоб трудові мігранти і члени їхніх сімей у повному обсязі користувалися правами, наданими їм відповідно до законодавства. Для цього на постійній основі здійснюють прийом громадян, надають безоплатну консультативно-правову допомогу з консульських питань, а також інформацію щодо міжнародного права і національного права іноземних країн. До прикладу, у дипломатичній установі громадяни України можуть отримати інформацію про порядок вчинення нотаріальних дій, оформлення паспорта, реєстрацію дитини громадянином України тощо.
Обов’язки трудових мігрантів
Насамперед, це обов’язок сплачувати податки з доходів, отриманих за кордоном. При цьому в Податковому кодексі України є норми (пункт 170.11.2 статті 170 та пункт 13.4 статті 13), що мають на меті запобігти подвійному оподаткуванню доходів трудових мігрантів. Відповідно до цих норм суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні. Платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримано такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
А ось сплатити військовий збір у розмірі 1,5% з доходів доведеться, незалежно від того, чи були сплачені податки за кордоном, чи ні.
Крім того, трудові мігранти, як платники податків, що отримують іноземні доходи, зобов’язані включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року (пункт 168.2.1 статті 168 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 49.3 статті 49 цього Кодексу декларація подається як особисто або уповноваженою на це особою, так і в електронній формі з урахуванням вимог законодавства з питань електронного документообігу.
Необхідно пам’ятати також про обов’язок сплати податків і зборів на майно, розташоване на території України, яке належить трудовому мігранту.
