Комунальна власність в законодавстві нашої держави, визначена як одна з трьох форм власності(поряд з державною та приватною). Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності, згідно чинного законодавства перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Земельні питання розглядаються виключно на сесії відповідної ради (п.34, ч.1, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Клопотання розглядаються в місячний термін, то відповідно до ч.5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності – не рідше ніж один раз на місяць.
Крім вище зазначеного, більш чіткі рамки розгляду звернень встановлюються ст.20 Закону України «Про звернення громадян», яка вказує, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Ч.1., ст. 122 Земельного кодексу України чітко визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Не можуть передаватись у приватну власність:
• землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
• землі під залізницями, автомобільними дорогами, об’єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
• землі під об’єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
• землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;
• землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;
• земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;
• земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об’єктів, або на земельних ділянках днаводних об’єктів;
• землі під об’єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.
Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Тобто, якщо право на ділянку зареєстроване за державою, то громада на підставі цієї норми Кодексу просто реєструє право за собою (прийому-передачі земельної ділянки не потрібно бо Кодекс чітко визначив перехід права).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Проте, є винятки, щодо земель які належать колишнім державним підприємствам і перебували чи перебувають у постійному користуванні. Варто відзначити, що 03,09,2023 року набули чинності деякі зміни до Земельного кодексу України і статтю 149 було доповнено пунктом 4, який визначає, що вилучення земельних ділянок з постійного користування державного підприємства, установи, організації не припиняє права власності держави на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, перейшли у комунальну власність автоматично.
